НІОБЕЯ

(грец. Niobē), -ї, ж. 1. У давньогрецькій міфології донька фригійського царя Тантала, дружина фіванського царя Амфіона. Пишалася тим, що мала багато дітей. Ніобея образила богиню Лето (Латону) за те, що та спромоглася народити тільки двох дітей — Аполлона й Артеміду. Діти Лето помстилися — стрілами з луків убили всіх дітей Ніобеї, а сама Ніобея перетворилася на скелю. 2. перен. Мати-страждальниця. Я п'яний тугою твоєю, моя дружино і сестро, стражденна мати Ніобеє, вітчизно, матере, маро. (П-2:173).